Pages in topic: < [1 2 3 4] > | "Перлиста" рідна мова Thread poster: Voloshka
| Jarema Ukraine Local time: 09:35 Member (2003) German to Russian + ... Moderator of this forum
Oleg Delendyk wrote: Але читав на афішах 20-х років у львівському музеї. Проте мені казали, що деінде ще так говорять. Деінде це можна прочитати в періодиці. Або в художній літературі. Слова ці застарілі. Так воно сталося. Я навіть не певен, що їх потрібно відновлювати. Різні мови вирішують це на власний розсуд. В світі існують і ногомет і пілка ножня і фудбал. Але дуже багато й футболів з невеличкими місцевими варіаціями. Писати, що так ігри називаються на заході України - це помилка. | | | сітківка, кошиківка | Nov 25, 2009 |
від старших людей ще можна почути. Але що далі, то рідше. А ще у Львові часом ванну кімнату лазничкою називають. Теж все рідше, але дуже мені це слово подобається. | | | "Чотири спальні, три лазнички ..." | Nov 26, 2009 |
Uliana Didych wrote: А ще у Львові часом ванну кімнату лазничкою називають. Теж все рідше, але дуже мені це слово подобається. Я вам не скажу про всю Канаду, але в Торонто та його околицях в українських газетах та радіопередачах теж обов'язково вказують, скільки в хаті лазничок, коли її (хату) рекламують на продаж або внайми. | | | "Різні мови вирішують це на власний розсуд" - ??? | Nov 26, 2009 |
п. Яремо, цілком зрозуміло, що Ви мали на увазі. Але ми тут - перекладачі, то нам належить копати глибше. Мови не вирішують, вирішують люди. І найцікавіше - який механізм вирішення? Не сходяться ж усі мовці на майдан, щоб проголосувати за "лазничку". Але й ніякий професор філо... See more п. Яремо, цілком зрозуміло, що Ви мали на увазі. Але ми тут - перекладачі, то нам належить копати глибше. Мови не вирішують, вирішують люди. І найцікавіше - який механізм вирішення? Не сходяться ж усі мовці на майдан, щоб проголосувати за "лазничку". Але й ніякий професор філології не нав'яже свою навіть вдалу знахідку чи видумку, якщо вона не ляже носіям на душу. Частіше вдалу ін'єкцію роблять письменники, а в наш час - кіношники, а то й зовсім безграмотний, але інтенсивний рок-гурт. Отже - яка роль перекладачів? Чи є їм місце там, де твориться й розвивається мова, чи мусять слухняно повторювати утверджене й жахатись "неперекладного"? Переді мною, наприклад, це питання дуже часто постає, і не завжди воно легке. ▲ Collapse | |
|
|
Jarema Ukraine Local time: 09:35 Member (2003) German to Russian + ... Moderator of this forum Я давно про це хочу написати | Nov 26, 2009 |
Vassyl Trylis wrote: Отже - яка роль перекладачів? Чи є їм місце там, де твориться й розвивається мова, чи мусять слухняно повторювати утверджене й жахатись "неперекладного"? Переді мною, наприклад, це питання дуже часто постає, і не завжди воно легке. Пане Василю, я сам розумію, що інколи мої дописи читати не дуже комфортно. Бо останнім часом я схиляюсь до занадто тезисних висловлювань. Без пояснення, що ж я мав на увазі. Майже без наведення аргументів. Тому я спробую написати про це більш розгорнуто. Трохи пізніше. Тим більше, що в голові в мене ця тематика вже владналася в досить струнку систему. Зараз мені елементарно бракує часу. А інколи і бажання дискутувати. | | | Бараки, кот(о)рі квасять – рабі | Mar 6, 2010 |
Саме так пакетики й торбинки з насінням інколи досі підписують жіночки в селах на південному заході Київщини. На власні очі не раз бачив. Звісно, подібним чином – твердо – вимовляють нібито пом’якшені «р» ще в кількох наших історичних областях (замість «трясти» – «трасти», замість «рясно» – «расно» тощо). Ще раз ця наша музика, яку й не підробиш (але з наголосами): «БаракИ, котОрі квАсять. РабІ».
[Edited at 2010-03-06 20:24 GMT] | | | Розтлумачте, будь ласка! | Mar 6, 2010 |
Пробачте, будь ласка, нічого не зрозумів. барак -- житлове приміщення, призначене для тимчасового користування? рабі -- рабин? Що саме пишуть на пакетиках? | | | Jarema Ukraine Local time: 09:35 Member (2003) German to Russian + ... Moderator of this forum Відповім для чистоти експерименту | Mar 6, 2010 |
Oleg Delendyk wrote: Пробачте, будь ласка, нічого не зрозумів. барак -- житлове приміщення, призначене для тимчасового користування? рабі -- рабин? Що саме пишуть на пакетиках? Рябі (червоні) буряки. Бо цукрові не квасять. Їх для їншої справи застосовують. Згадайте, як червоні (рябі) буряки виглядяють на зріз.
[Edited at 2010-03-06 20:40 GMT] | |
|
|
Це справді музика. Без аранжування. | Mar 7, 2010 |
Alexander Kupriyanchuk wrote: «БаракИ, котОрі квАсять. РабІ». Свідчу: трохи далі, на півдні Черкащини (шевченків край) казали й досі кажуть так само, крім першого "а". Ніколи не чув "баракИ", а тільки "бураки" або "бораки". (Там же кажуть Гумань, гоїрки, вИгорати город... Що й казати про гарбузи й горіхи.) Думаєте, йдеться про випадковий і смішний хуторянський діалектизм? Слово "буряк" прийшло з латини (чи в латину?): "Borrago officinalis". По всій Сх. Європі залишилося тверде "р" (і перше "о" збереглося). Нещасні емігранти ще й досі не можуть вимовити за совітськими правилами й мусять ламати язика: "бур'як". Взагалі, "ря", "рю", "рь", здається, були немислимі в вимові центральних областей України ще сто років тому. Ряска, Рябко, рясно, кряче, господарю, цАрю... - все це вимовлялося без найменшого м'якшення. Пом'якшене р - явний вплив російської. Принаймні тенденція сьогоднішніх українців вимовляти "лікарЬ" і навіть "знахарЬ" має цілком прозору етимологію. (Як, до речі, й "жінкі" та "чоловікі"). Як кому, а мені жаль безконечно. Тверде "р" ріднило нас із Європою, давало мові присмак стійкості, визначеності, простоти. Сучасні "мовознавці" познаходили в минулих правописах безліч дурниць - і вперто їх реанімують. А такі явища як "борак" або "нїс" ігнорують. Повбивав би. А от азійське "рє" в нашу мову так і не змогло влізти. Навіть в офіційну. Навіть у суржик (-Слава Україні! - В натурІ слава!-). | | | Jarema Ukraine Local time: 09:35 Member (2003) German to Russian + ... Moderator of this forum
навіть від корінних російськомовних харків'ян (старше покоління) часто можна було почути твердий звук "р". Типовий приклад - "рЄчка", замість "рЕчка" (російські слова). | | | БоракИ / борАчки | Mar 7, 2010 |
А "бораки" там так само поширені, як "бараки" та "бураки" ("бараки", до речі, записані і в російських селах на Вінниччині, куди в радянські часи особливо полюбляли відправляти аспірантів і студентів філфаків вивчати тамтешній діялект). У кількох областях записано прізви... See more А "бораки" там так само поширені, як "бараки" та "бураки" ("бараки", до речі, записані і в російських селах на Вінниччині, куди в радянські часи особливо полюбляли відправляти аспірантів і студентів філфаків вивчати тамтешній діялект). У кількох областях записано прізвища Борак і Борачок. Спілкувався якось з містером Борачком в українському місті Сакраменто в Каліфорнійщині, а з мсьє Бораком (також із наших)) -- на поромі через Па-де-Калє. Та й президент Барак Хусейнович щось може нагадати... Ще свідчення. У конторах колгоспів (чи то пак, на нові гроші, КСП або спілок фермерів) або в агрономів Київщини і Черкащини досі можна знайти ось такі таблички, що ставили на межах полів: "Цукрові БУРАКИ. Стільки-то га. Сорт такий-то" Ось вона, могутня сила живої мови! Чи реально з нею боротися? І чи варто? Більше того, з усією відповідальністю заявляю: у нашій мові живуть ще й БОРАЧКИ (з наголосом на "А") -- буряки столові. Так мудрий народ на рівні назв відрізняє маленькі "рабІ баракИ" від "бораків" великих -- цукрових і кормових. Це зазвичай можна почути лише на ринках та на городах. А шкода. Реальна розмова двох жіночок у селі на Сквирщині: -- Хведорко, а Ви вже вправилися викопать бараки? -- Гай-гай, Хвросю, це лиш в тім році до цього празника вже була бораки викопала, а в цім тілько й встигла, що борАчки. -- І гарні вродили борАчки? -- Такі ж гарні та червоні, що тілечки тра Бога хвалить! ("Празник" - це, звісно, релігійне свято, як правило, першорядне, але може бути й щось менш важливе, наприклад, день якогось святого). Це ж "ТРА ТІЛЕЧКИ" слухати... Щоправда, борачки можуть стати "хибними друзями" брата перекладача. "Борачки" болгарською -- це... борчині .
[Edited at 2010-03-08 06:51 GMT] ▲ Collapse | | | А пішов би ти поза Гуманню! | Mar 7, 2010 |
Із записаного безпосередньо у BIOS та на нульову доріжку підсвідомості в моєму дитинстві: помірно лайливе раздратоване зауваження незгідливому родичу, невдалому залицяльникові або й малому бешкетникові: "А щоб ти пішов ПОЗА ГУманню! / А пішов би ти поза Гуманн�... See more Із записаного безпосередньо у BIOS та на нульову доріжку підсвідомості в моєму дитинстві: помірно лайливе раздратоване зауваження незгідливому родичу, невдалому залицяльникові або й малому бешкетникові: "А щоб ти пішов ПОЗА ГУманню! / А пішов би ти поза Гуманню!" (Поза) Гуманню = Уманню (народня форма назви міста Умань -- ЖІНОЧОГО роду, а зараз нав'язується невластива форма орудного відмінку "Уманем"). Отже, "поза Уманню". "Ходити поза Уманню" - це буквально означало далеку і вкрай ризиковану мандрівку в неосвоєні і, більше того, небезпечні місця з неабияким шансом швидко загинути, потрапити в полон або принаймні втратити майно. Ще 350-400 років тому Умань була практично краєм світу -- останнім значним поселенням на найкоротшій дорозі з Києва і Білої Церкви на південь, в "дикий степ", який часом починався майже за самою "Гуманню", "за шеломянем", як про це пронизливо писав ще автор "Слова о полку Ігоревім" (але про Сіверщину). А як же інакше можна було на Київщині так звучно і стисло назвати далеке місце ("ой леле, та туди ж дні чотири на возі, не менше"), з яким повязані епізоди найбільшої небезпеки, руїни, кровопролиття - неГУМАНні напади татар і Туреччини, а також найбільших повстань? Не раз повстання охолювали і райони навколо Сквири і Білої Церкви і далі, і практично кожного разу вогонь перекидався "з-під Умані" (гайдамацькі пісні). Чував також малим переспіви гайдамацьких пісень: Хвалилися ГУМАНЬЧИКИ, під ГУМАНЬ йдучи: "Будем драти/дерти, пани-молодці, з китайки онучі! Ой хвалився та козак Швачка, під Білу Церкву ідучи: "Гей, будем, брате, та китайки драти та в онучах топтати!" Звідти й Шевченко запозичив епіграф до поеми "Гайдамаки": Хвалилися гайдамаки, на Умань ідучи: - Будем драти, пани-брате, з китайки онучі! А пізніше вираз почав жити власним життям, став частіше звучати вже як "ходити десь поза Уманню" і набув зовсім іншоих значень: ходити дуже довго невідомо де або невідомо чому; блукати, вештатись; гаяти час, марнувати можливості. Таким чином, елемент смертельного ризику, загибелі з нього зовсім "випарувався". Он, наприклад, в Андрія Головка читаємо в романі "Бур`ян": "Бо як не п'єш, то й доля десь поза Уманню ходить, і сам ходиш як неприкаяний. Думаєте, легко партєйному з таким народом?" Проте жива мова, виявляється, навіть через кілька століть безпомильно пам'ятає і всенький давній історичний контекст, і початковий зміст виразу, який для наших предків звучав цілком конкретно, -- іти туди, де погибель.
[Edited at 2010-03-07 19:37 GMT] ▲ Collapse | |
|
|
В огороді бузина, а причому тут "совіти"? | Mar 7, 2010 |
Vassyl Trylis wrote: Нещасні емігранти ще й досі не можуть вимовити за совітськими правилами й мусять ламати язика: "бур'як". Взагалі, "ря", "рю", "рь", здається, були немислимі в вимові центральних областей України ще сто років тому. Ряска, Рябко, рясно, кряче, господарю, цАрю... - все це вимовлялося без найменшого м'якшення. ... А от азійське "рє" в нашу мову так і не змогло влізти. Навіть в офіційну. Навіть у суржик (-Слава Україні! - В натурІ слава!-). Стосовно емігрантів я вже при нагоді якось казав, звідкіля вони здебільшого є. А от у рідному селі моєї матусі, що на Нікопольщині, я від дідуся-бабусі ніколи не чув, щоб вони свого цуцика кликали Рабком. Та й Богдан-Ігор Антонич, який жодного дня не прожив "за совітськими правилами", чомусь теж "ламає язика" й пише в своїх віршах не "бура", а таки ж таки "буря". | | | Рђ РЅР° ПолЬтавщині, Слобожанщ | Mar 8, 2010 |
На Полтавщині, Слобожанщині, лівобережній Черкащині і Київщині… звичайно ж, пом’якшення: ой бульо сальо й мольоко, робиля галюшки, зустрічаля і пригощаля, ой і бульо… Де наші репресовані кляса, лямпа тощо?! Агов, мовознавчики! А на Закарпатті подекуди вим... See more На Полтавщині, Слобожанщині, лівобережній Черкащині і Київщині… звичайно ж, пом’якшення: ой бульо сальо й мольоко, робиля галюшки, зустрічаля і пригощаля, ой і бульо… Де наші репресовані кляса, лямпа тощо?! Агов, мовознавчики! А на Закарпатті подекуди вимовляють «ОБОЛЬОНЬ» – точнісінько як за кордоном (там, де цей національний продукт знають). На Полтавщині і лівобережній Черкащині – особливі форми однини певних дієслів: першої особи: ходЮ, сидЮ; третьої особи: хОде, рОбе, прОсе, рОбит. Це досі характерно також для півдня лівобережної Київщини, хоча й значно меншою мірою. Ще ж порівняно недавно (до 1920 року!) Бориспіль належав до Полтавської губернії! А Дарниця з Троєщиною недавно ж належала до Чернігівської. З точки зору географії народної мови такий поділ був більш адекватним (хай вже мені вибачають 300 тис. жителів Троєщини – кієвляни дужжже ображаються через ці розмови). Щоправда, урбанізація, війни та особливо голодомори і міграції сильно змінили карту говірок України.
[Edited at 2010-03-08 22:14 GMT] ▲ Collapse | | | Пане Василю, не перегинаєте? :) | Mar 9, 2010 |
Vassyl Trylis wrote: Нещасні емігранти ще й досі не можуть вимовити за совітськими правилами й мусять ламати язика: "бур'як". Взагалі, "ря", "рю", "рь", здається, були немислимі в вимові центральних областей України ще сто років тому. Ряска, Рябко, рясно, кряче, господарю, цАрю... - все це вимовлялося без найменшого м'якшення. Пом'якшене р - явний вплив російської. Ну хай буря, чи там царя, кобзаря. А звідки "совіцький" (чи російський) вплив у словах буряк, ряска, рябий? А Шевченко як писав: "ловить ряску" чи "раску"? Є в когось факсимільне видання, щоб подивитися? Я от дивлюся "Русалку Дністровую": "горуванє", а через два рядки - "журю-ся". Ще "крьвою", "крьвлею", "крьви" (кров). "Обряд(ові)", "борючих-ся", "теряних, "погаря" ("зелені погаря" - ?); в одному місці "мірянами", в іншому "міран" -- це все в передмові. Сполучень р+ять дуже багато. Ять пом'якшує? Мабуть, так, бо вони його вживають всюди, де ми пишемо ї. "Цару", "Цара" -- але чомусь "Царь" (данина церковнослов'янській?). А ось із рукописного "малорусскаго простонароднаго лечебнаго травника" початку XVII ст. (передаю сучасними буквами): "яець озми сколко коурячихъ" "молитва отъ трясавиці" Але то все (як і Антонич) не канонічно. Цікаво, як там все-таки у Шевченка? В Котляревського? --- Але якийсь елемент насильства над мовним апаратом, може, і є у м'якому р. Моя старша донька, коли вперше побачила живу курку, у віці 2 з чимось роки, то кричала на всю вулицю: "Курка Раба!" Хоч її ніхто так не вчив. | | | Pages in topic: < [1 2 3 4] > | To report site rules violations or get help, contact a site moderator: You can also contact site staff by submitting a support request » "Перлиста" рідна мова Protemos translation business management system | Create your account in minutes, and start working! 3-month trial for agencies, and free for freelancers!
The system lets you keep client/vendor database, with contacts and rates, manage projects and assign jobs to vendors, issue invoices, track payments, store and manage project files, generate business reports on turnover profit per client/manager etc.
More info » |
| TM-Town | Manage your TMs and Terms ... and boost your translation business
Are you ready for something fresh in the industry? TM-Town is a unique new site for you -- the freelance translator -- to store, manage and share translation memories (TMs) and glossaries...and potentially meet new clients on the basis of your prior work.
More info » |
|
| | | | X Sign in to your ProZ.com account... | | | | | |